9 Травня, у День Перемоги
Війна… Це слово чорного кольору. Вона перекреслює плани.
Випускники шкіл пішли на фронт, а не до студентських аудиторій. Студенти і викладачі стали в один стрій — солдатський. Розлучені родини дотепер шукають одне одного. Діти виросли без батьків. На жіночі плечі лягла чоловіча робота. У вогні війни гинули чоловіки, залишаючи вдів і сиріт, гинули юнаки, залишаючи дівчат без майбутніх чоловіків, а націю — без народжених дітей.. І це не так уже давно було. Живуть ще ветерани Другої світової. Живуть ті, хто не воював, але пам’ятають війну. Стали бабусями і дідусями діти тієї страшної війни.
А як ви думаєте якими б були наші родини, коли б не було тієї страшної війни? У нас точно були б брати і сестри та більше рідні. А велика родина, якщо вона до того ж дружна, це величезне щастя. От і ми бачимо як довго відгукується загибель людей. Усе можна побудувати заново, тільки не повернути…» .
4 травня міська рада ветеранів війни приймала гостей вихованців КЗ «МЦКПР», (гуртки «Олімп», «Весняні дзвони» керівники Надія Максімова та Валентина Вундервальд). Діти підготували фронтові пісні, запальні танки, вірші про війну та солодощі для ветеранів.
9 Травня, у День Перемоги завжди поминають тих, хто не повернувся з тієї війни, згадують своє воєнне дитинство ветерани, співають пісень тих років. І плачуть під час телевізійної Хвилини мовчання. Сидять за столом люди похилого віку, майже усі вони передвоєнні діти. Їх зберегли, виростили матері, а їхні батьки врятували усіх нас, увесь світ.
Коментарi